Шановна аудиторіє, вітаю в моєму просторі, де переплелися світ письменництва та технологій. На сторінках цього блогу я буду розповідати про свій творчий шлях, ділитися думками про власний досвід створення інновацій та технологій, а також розповідати як літературні навички допомогли створити креативні інноваційні рішення в ІТ кар’єрі.
Я, Анна Шер – сучасна українська письменниця і менеджер науково-дослідних продуктів (R&D Product Manager).
Оскільки літературні навички в моєму житті з’явилися раніше, з того і почну наше знайомство.
Літературна стежка
"Чи можна стати письменником, якщо ти не великий прихильник читання книжок? Так, таке трапляється. В дитинстві я не любила читати."
Незбагненно, але пробувати щось писати я почала значно раніше, ніж у мене з’явилося тяжіння до читання книжок. Так сталося, що власне писання заохотило читати більше, а не навпаки.
Cвій літературний шлях я розпочала у віці 12 років, коли написала саркастичне оповідання про мого однокласника, а потім, дивом отримала дозвіл вчительки зачитати його перед усім класом, включно з тим самим однокласником. Відсутність заборони і гострої критики зіграли тоді ключову роль в тому, щоб не придушити зародки бажання до подальших літературних експериментів. Це був початок. Потім були вірші, есеї, які ніколи не були опубліковані, та кілька заміток в місцевих газетах. Я ще довчалася в останньому класі школи, коли вирішила, що обов’язково маю написати книгу, коли настане час.
Перша більш серйозна праця над романом, в основі якого була реальна історія, почалася вже у віці 24 років. Буквально за кілька місяців, написавши третину твору, я покинула цю роботу, з болем збагнувши, що історія та її герої, якимия колись так надихнулася, мають друге дно й не гідні бути почутими. З перспективи сьогоднішнього дня, я радію, що та робота залишилась просто файликом на ноутбуці. Але, без сумніву, це був корисний досвід для усвідомлення, що є прагнення писати і треба пробувати ще (і ще)...
"Деякі історії, про які прагнуть розповісти автори, перед публікацією мають пройти певну перевірку часом. Тільки час може розсудити, чи перспектива автора є правильною. Письменники мають мати відвагу аби залишити деякі свої твори просто файлами на їх ноутбуках з поміткою «не для друку», іноді навіть назавжди. Інакше, це може комусь нашкодити або підточити репутацію автора."
Відтоді почався довгий процес самоусвідомлення, визначення літературного напрямку й пошуку іншої ідеї, про яку б вже хотілося розповісти якомога більшій кількості душ. В той час я опублікувала лише кілька статей на професійну тему. Але десять років по тому стався дивовижний момент. Звичайного осіннього вечора, на автобусній зупинці, наче удар блискавки, мене осяяв увесь замисел утопії «Елізіум». Цього разу роботу над твором я завершила. І щиро закликаю вас відкрити для себе цей атлас країн світу і спільних проблем сьогодення.
Мандрівка в ІТ
З двома економічними освітами і початковим досвідом в фінансовій сфері, останні 10 років я працюю в сфері технологій, пройшовши класичний шлях менеджера продукту: від бізнес аналітика до власника продукту, а потім і до менеджера продукту.
"В моєму житті завжди була присутня цікавість до ІТ. Так само як і письменництво, вона [цікавість] ходила десь поруч, поки ґрунтовно не перетнулася з моїми кар’єрними планами."
Перший дотик до інформаційних технологій стався тоді, коли на початку нульових я вирішила записатись на курси програмування на Pascal. В 2000-их курси програмування точно не були мейнстрімом і ніхто з моїх знайомих цим не цікавився, тож і якихось розмов будь з ким на цю тему не відбувалося. Важко зрозуміти, звідки в мене взявся цей інтерес, але цей паросток зацікавленості розпочав мою дорогу в світ технологій.
Зрештою, проігнорувавши свою пасію до програмування, перший освітній напрямок «я вибрала» (в лапках, адже в нашій країні в ті часи діти не так часто самостійно обирали на кого вчитися) зовсім інший. Хоча і тут не обійшлося без технологій. В середині 2000-их в своїй магістерській роботі з економічного напрямку я запропонувала досить інноваційний підхід - застосувати нейронні мережі для аналізу кредиторської заборгованості підприємства. Зараз я розумію, що тоді досить прогресивно підійшла до теми, зважаючи на рівень розвитку і практичного застосування машинного навчання в Україні та й світі в середині 2000х; як і на відсутність у мене глибоких знань в програмуванні, або як зараз кажуть в data science. Насправді, тільки в останні роки більш-менш осягнула, що таке нейронні мережі. А тоді та концепція прийшла якось інтуїтивно. Мабуть, через підсвідому віру в силу технологій. Віру, яка, схоже, проросла з тих самих курсів з мови програмування Pascal.
"Мандрівка в ІТ не була випадковістю."
Професійний шлях я почала з роботи за спеціальністю – проводила аудит, аналізувала, оптимізувала бізнес-процеси в компанії. Дуже часто пропозиції з оптимізації процесів були пов’язані з автоматизацією. Відтак, все частіше і частіше відбувалася взаємодія з відділом ІТ. Завдяки цій співпраці вдалося ще більше зануритися в площину технологій.
Це був так званий aha-moment, коли виникла «хімія» між мною й ІТ. У мене з’явилося непереборне бажання стати частиною того світу, творити, змінювати світ на краще (принаймні, я вбачаю застосування ІТ тільки для таких етичних цілей). Тоді я вирішила змінити професію. Це був непростий шлях, довелося багато вчитися і потім ще якийсь час переживати синдром самозванця. Але це було того варте. Тільки так вдалося розкрити в собі певний потенціал.
Перехрестя світів
Цікава трансформація відбулася тоді, коли я долучилася до науково-дослідного відділу в ІТ компанії. Тут моїм завданням стало створення нових технологій/рішень та допомога інженерам-інноваторам в знаходженні застосування їх напрацювань. В той час це було найбільш креативне і вільне середовище, в якому мені доводилося працювати в цій індустрії за всі роки своєї кар’єри.
Свобода створювати, пропонувати свої ідеї привела до того, що за моїм авторством почали з’явилися деякі наукові експерименти, які сформували потім цілий сервіс в корпорації, а література відіграла тут важливу роль.
Почалося все зі створення демо до науково-орієнтованої конференції з технології, за напрямок розвитку якої я тоді відповідала. Суть проєкту полягала в створенні імерсивного досвіду, який збагачує аудіо-розповідь з музичним супроводом відчуттям дотику. Для ключових слів і вибраних звуків були добрані відповідні тактильні ефекти. Таким чином, слухач міг не тільки почути слово «холодні ключі в руці», почути звук брязкання цих ключів, але й за допомогою спеціального пристрою фізично відчути рукою цей холод, забезпечуючи слухачу глибоке занурення в розповідь.
Для цього проєкту я не тільки запропонувала концепцію досвіду, але і написала сам текст есе. Тривав другий місяць повномасштабної війни, тому розповідь була присвячена Україні й вірі в нашу Перемогу. Досвід отримав назву “The Touching Story”. Більше дізнатися про проєкт можна в цій науковій статті.
Таким чином мої літературні навички стали драйвером створення інноваційного мульти-модального імерсивного досвіду з використанням нової технології. Ось тут і сталося «перехрестя неочікуваних світів» - дивний симбіоз письменництва та ІТ.
"'The Touching Story' спричинила перетин неочікуваних світів."
Далі був проєкт, де завданням було створити цікавий незвичний досвід для найбільшої в ІТ сфері конференції – WebSummit. Знову, на допомогу прийшли вміння з іншого світу, відмінного від ІТ.
Я розробила декілька варіантів рішень, але замовник – відділ маркетингу – віддав перевагу саме ідеї “Fortune Teller”. Це досвід, який дає можливість відвідувачу взаємодіяти з футуристичною цифровою людиною та отримати передбачення щодо своєї ролі в метавсесвіті. Користувач бачить, чує, та відчуває різні тактильні відчуття під час взаємодії з цією цифровою людиною. А наприкінці досвіду отримує свій футуристичний цифровий профіль, згенерований ШІ на підставі відео потоку з обличчям відвідувача в режимі реального часу.
Для цього проєкту, крім концепції досвіду, я створила персонажа та написала сценарій діалогів та взаємодії. “Fortune Teller” – фантастичний у прямому і переносному сенсі проєкт, який є інноваційним міксом ряду технологій, створений командою талановитих креаторів та інженерів. Про це інноваційне рішення також вийшла наукова стаття.
З того часу мені ще не одноразово доводилося вигадувати різні світи й концепції, писати сценарії та тексти для робочих проєктів. А після успішних ініціатив, створених для внутрішніх потреб, мені вдалося навіть запустити сервіс на рівні компанії, де тепер пропонується послуга створювати імерсивні рішення клієнтам компанії. Цей сервіс потребує потужної творчої складової, оскільки ґрунтом є певне креативне поєднання технологій та створення певної легенди, сценарію, персонажів тощо.
"Письменницькі навички зробили можливим появу низки інноваційних рішень. А досвід в сфері ІТ дозволяє про це писати, в тому числі в своїй книжці."
Згадані проєкти, як і мій власний феномен «перехрестя неочікуваних світів», стали можливими лише тому, що в компанії були створені умови для таких як я пропонувати власні ідеї та їх реалізовувати, використовуючи усі наявні та навіть нетипові для своєї ролі навички (я, в ролі менеджера науково-дослідного продукту писала твори, сценарії, створювала персонажів, або моя колега - дизайнерка 3Д проєктувала одяг і створювала дизайн принта на тканині).
Висновки
Пишучи цей блог, мені й самій було цікаво проаналізувати, як так сталося, що такі начебто далекі світи письменництва й ІТ в певний момент зіштовхнулися. Виявляється, що деякі приховані здібності можуть жити в нас віддавна, і вони точно якимось чином заявляли про себе. Але ми могли їх не помічати або не надавати їм ваги.
Мій досвід створення імерсивних рішень, згаданих вище, показує, що їх робить винятковим власне унікальне поєднання технологій та сценарій застосування. Те саме можна сказати і про професіонала або творчу одиницю - його потужно вирізняє унікальна мішанка здібностей, при чому, чим більше неординарних, протилежних, нелогічних, тим краще.
Цим текстом, я сподіваюсь не тільки поділитися своєю власною історією, але й надихнути читачів провести ревізію власних талантів та наважитися запропонувати світу свою оновлену формулу унікальності. Це має рухати нас до змін на краще.